Друк будинків на Марсі

Марс не зустрічає людей гостинно. Він зустрічає тишею, вітром, що вміє здіймати пил так, ніби хоче стерти всі сліди, і холодом, який не питає, чи ти встиг застібнути скафандр. Його краєвиди — наче фотографії з іншої епохи Всесвіту: руді рівнини, кам’яні хвилі застиглої лави, далекі схили кратерів, що нагадують про час, коли небо тут було іншим. У такому світі “дім” — не романтика і не декор. Дім &mdash ... Читати далі »

Як природа надихає інженерів

Є відчуття, ніби природа — це величезна майстерня, у якій мільярди років не зупинявся жоден експеримент. Тут не було креслярських дощок і технічних умов, зате були холод, спека, солона вода, тиск, голод, хижаки й раптові зміни. У таких умовах виживали не найкрасивіші рішення, а найвлучніші. І саме тому природа стала найбільш переконливою бібліотекою інженерних ідей: вона вміє будувати міцне з крихкого, легке з надійного ... Читати далі »

Етичні ризики вічної молодості

Вічна молодість завжди звучала як шепіт із темного саду міфів: привабливий, теплий, майже особистий. Ніби десь існує джерело, з якого достатньо раз напитися — і зморшки відступлять, а тіло поверне легкість ранку. Але в наш час цей шепіт поволі змінює тембр: замість легенд приходять лабораторії, замість алхіміків — біоінженери, замість казкових яблук — молекули, клітини, алгоритми та довгі клінічні протокол ... Читати далі »

Ігри як лабораторії свідомості

Є дивний момент, знайомий майже кожному: ти знімаєш VR-шолом або відводиш телефон після AR-сцени, а світ довкола ніби трохи змістився. Кімната та сама, стіни на місці, звук міста за вікном не змінився, але всередині лишається відлуння іншої реальності — тієї, де твоє тіло реагувало швидше, ніж ти встигав пояснити собі, що відбувається. У грі ти ухилявся, вдихав, напружував плечі, не довіряв темному коридору, зосереджу ... Читати далі »

Нейрони у кремнії

Уявіть нічне місто з висоти: мільйони вікон спалахують і гаснуть, транспортні артерії пульсують, а світлофорні ритми ніби домовляються між собою без диспетчера. Десь у цій живій мапі руху є дивна схожість із тим, як працює мозок: не один центральний процесор керує всім, а безліч маленьких «вузлів» одночасно відчувають, передають сигнали, підсилюють важливе й приглушують зайве.

Тепер уявіт ... Читати далі »