Енергія вітру та даних

— — —

Вітер ніколи не був просто рухом повітря. Для моряків він означав шлях, для міських вулиць — темперамент погоди, для степів — характер простору. Але в XXI столітті вітер отримав ще одну роль: він став мовою енергії, яку можна збирати, зберігати, розподіляти, а головне — передбачати. І саме тут починається друга половина історії, не менш важлива за лопаті ... Читати далі »

Креатив як остання людська професія

— — —

Є професії, що зникають тихо: їхні назви ще живуть у резюме, але реальну роботу вже виконують кнопки, скрипти й автозаміни. Є професії, що зникають гучно: з протестами, петиціями, риторикою про кінець епохи. А є професії, які не зникають, а відступають углиб, у саму серцевину людського — туди, де не вистачає алгоритму, бо потрібна причина, для чого взаг ... Читати далі »

Чому оцінки більше не важливі

— — —

Колись оцінка була як кишеньковий компас: одна цифра, і наче зрозуміло, де ти на карті навчання. Її ставили швидко, читали ще швидше, і вона здавалася об’єктивною, як температура повітря. Але в епоху ШІ школа й університет раптом опинилися в іншому кліматі: знання стали текучими, відповіді — миттєвими, а сама «правильність» розділилася на де ... Читати далі »

ШІ-диригент: симфонії алгоритмів

Уявіть залу, де світло ще не впало на пюпітри, а тиша вже тримає слухачів за зап’ястя. Оркестр налаштовується на межі чутного: короткі спалахи струн, обережні подихи дерев’яних, сухі дотики ударних. І раптом на сцені з’являється диригент — без звичного портрета, без віку, без біографії, без погляду, який можна впіймати. Його жест — це не лише рука, а потік обчислень; його партитура — не ... Читати далі »

Інвестиції в метавсесвіт

Метавсесвіт часто описують як наступний етап інтернету: простір, де взаємодія стає не лише текстом і відео, а присутністю. Але для інвестора це передусім не «віртуальні окуляри» й не модні аватари. Це новий шар економіки, у якому цінність створюється й передається інакше: через цифрову ідентичність, віртуальні товари, права доступу, творчу працю, спільноти та інфраструктуру, що тримає цей світ у робочому стані.

Нова культура приватності

Колись приватність була схожа на двері в кімнату: зачиняєш — і світ лишається зовні. Сьогодні дверей стало надто багато, і вони розчинені одночасно в смартфоні, браузері, банківському додатку, «розумній» колонці, камері у під’їзді, лічильнику на енергію, транспортній картці, робочому чаті. Приватність більше не живе в одному місці. Вона розсипана на дрібні крихти наших рішень — дати доступ чи відмов ... Читати далі »

Алгоритми упередженості

Є спокуса думати, що алгоритм — це холодна математика, яка не вміє співчувати, але й не вміє ненавидіти. Ніби машина, на відміну від людини, не має характеру, настрою, дитячих травм і звичок, які тягнуться роками. Та в реальності алгоритм завжди говорить голосом світу, що його створив. І якщо цей світ нерівний, поспішний, упереджений, то навіть найвитонченіша автоматизація може стати дзеркалом, яке не просто відбиває, а збіл ... Читати далі »

Чому автоматизація вимагає нових законів

Автоматизація входить у наше життя не як окрема «технологія для бізнесу», а як новий шар реальності. Вона тихо вбудовується в каси й склади, у логістику та лікарні, в реєстри й кол-центри, у виробничі лінії та домашні пристрої. Вчора ми домовлялися з людьми, сьогодні — з процесами, які приймають рішення швидше за нас. І поки ми звикаємо до зручності, право стикається з незручним запитанням: що ро ... Читати далі »

Як супутники допомагають екології

Коли ми думаємо про екологію, уявляємо ліси, річки, птахів у небі та людей, які прибирають сміття на берегах. Але є ще одна, менш видима лінія захисту природи — високо над хмарами, там, де мовчать вітри й немає жодного дерева, яке можна обійняти руками. Супутники. Вони не пахнуть смолою і не чують співу жайворонків, та саме вони дають нам те, чого не вистачає людині на землі: панорамне бачення, регулярність, точніс ... Читати далі »

Технологія графену

Є матеріали, які народжуються тихо, у лабораторному світлі, а потім починають змінювати уявлення про можливе. Графен саме такий. Він тонший за все, що ми звикли називати «листом», міцніший, ніж підказує інтуїція, і водночас здатний проводити електрику так упевнено, ніби створений для того, щоб стати нервовою тканиною майбутньої техніки. Про нього говорять як про «чорний папірець», «атомну сітку», &la ... Читати далі »