Біохакери та свобода тіла
Свобода тіла колись означала прості речі: не голодувати, не мерзнути, мати сили пройти день, не боятися болю. Потім до неї додалися права й медицина, гігієна й вакцини, спорт і психотерапія, вибір стилю життя і можливість сказати “ні” тому, що руйнує. А тепер свобода тіла дедалі частіше стає технологічною історією. Вона звучить як слово з лабораторії, але живе на кухні й у смартфоні, в наручному сенсорі і в розкладі
...
Читати далі »
|
Емпатія через шолом
Є дивне відчуття, знайоме кожному, хто бодай раз надягав VR-шолом: крок — і ти ніби виходиш із власної кімнати, хоча фізично стоїш на тому ж місці. Стіни навколо не зникають, але перестають бути головними. На перший план виходить інше — присутність. Ти бачиш, як світ “відповідає” на твої рухи, як змінюється перспектива, як тінь лягає на підлогу, і мозок раптом погоджується на незвичне: “це може бути реаль
...
Читати далі »
|
Нейроінтерфейси та контроль розуму
Коли ми говоримо про нейроінтерфейси, уяві хочеться одразу намалювати два кінообрази: світле диво, яке повертає людині рух і голос, та темну технологію, що здатна натиснути невидиму кнопку в чужій голові. Реальність складніша, тонша і, якщо придивитися уважно, навіть тривожніша не фантастикою, а буденністю. Бо нейроінтерфейси — це не про магію. Це про підключення до найделікатнішої системи, яку ми маємо: мозку, що
...
Читати далі »
|
Розумні будинки як лабораторії даних
Колись будинок був притулком від світу: місцем, де можна замкнути двері й залишити за порогом шум міста, погані новини, чужі погляди. Сьогодні будинок дедалі частіше стає частиною світу — не в сенсі соціальних контактів, а в сенсі потоків інформації. Лампа, що реагує на присутність. Термостат, який вивчає ваші звички. Камера, яка “бачить” двір. Замок, що впізнає смартфон. Лічильник, що передає спожив
...
Читати далі »
|
Штучні робітники: нова економіка праці
Колись слово “робітник” мало запах металу й мастила, ритм конвеєра й обережну гордість за те, що руки здатні підкорити матерію. Сьогодні це слово починає мати ще один вимір — тихий, цифровий, майже невидимий. Робітник може не носити каску, не втомлюватися від нічної зміни, не просити відпустку і не мати тіла в людському сенсі. Він може бути маніпулятором на складі, автономним візком у цеху, програм
...
Читати далі »
|
Де зберігаються паралельні реальності
Якщо запитати пересічну уяву, де “живуть” паралельні реальності, вона одразу намалює сховище за межами космосу: полиці з нескінченними світами, двері в тумані, архіви, куди ніхто не має ключа. Квантові обчислення підливають олії в цю фантазію, бо говорять про суперпозиції, заплутаність і те, що природа ніби “рахує” відразу багато варіантів. Але найцікавіше починається там, де метафора стикаєть
...
Читати далі »
|
Як нейромережі бачать світ
Ми звикли думати про зір як про щось інтимне й природне: світло торкається сітківки, мозок миттєво збирає контури, кольори й сенси, і ми без зусиль упізнаємо обличчя, дорогу, настрій у погляді. Але коли ми кажемо, що нейромережі “бачать”, ми використовуємо метафору. Вони не мають очей, не відчувають глибини так, як ми, не знають, що таке “красиво” чи “страшно” зсередини. Їхній зір — це
...
Читати далі »
|
Сценарії технологічного апокаліпсису
Технологічний апокаліпсис рідко приходить із гучним вибухом. Частіше він нагадує затяжний дощ, що здається дрібним і нестрашним, доки раптом не виявляється, що промокло все: енергетика, зв’язок, логістика, медицина, фінанси, довіра. Ми звикли уявляти кінець технологій як кадр із кіно — чорний екран у хмарочосах, паніка, сирени. Та в реальному житті “кінець” може бути не точкою, а повзучою комою
...
Читати далі »
|
Дрони для доставки ліків
Є хвилини, коли світ звужується до простого запитання: чи встигнемо. Не встигнемо до комендантської, до потяга чи до зустрічі — це прикро. Не встигнемо з антидотом, інсуліном, кровоспинним, антибіотиком для немовляти чи вакциною, що має витримати холодовий режим, — це вже інша шкала. У медицині час не просто тече. Час важить. Час має температуру, швидкість, відстань. Час інколи дорівнює життю, а інколи — якості
...
Читати далі »
|
Екзоскелети для солдатів
У військовій історії є дивний парадокс: що досконалішою стає зброя, то важливішим лишається людське тіло. Солдат усе ще рухається ногами, переносить вагу плечима, дихає легенями, тримає рівновагу в пилюці, дощі, холоді й жарі. Сучасне поле бою може бути насичене електронікою, сенсорами, зв’язком і точними боєприпасами, але рішення часто впираються в просту фізику: як далеко ти пройдеш із вантажем, як швидко відновишся після
...
Читати далі »
| |
